Львів - незвичайне місто. Навіть оповитий дощем, кожного гостя він манить чимось незбагненним, що ховається у його древніх мурах. Блукаючи старими львівськими вулицями, мимоволі поринаєш у світ їх кам’яних легенд. Недарма Львів ще називають містом легенд – ледь не кожен будинок у ньому має свою таємницю. Виникає нестримне бажання повернутися сюди знову, у це загадкове місто левів…
Королівську душу цього міста – часом грізну, часом по-дитячому привітну, часом сумно-дощову, або ж лагідно-життєрадісну – вдихнув у давні мури його засновник князь Данило Галицький, назвавши місто на честь сина Лева.
Місто розташоване на вододілі рік, які несуть свої води до Чорного та Балтійського морів. Ця примха природи якимось чином вплинула на історичний темперамент львів’ян. Діти своєї землі, щирі патріоти, вони вміло й далекоглядно підтримували зв’язки зі Сходом і Півднем. Торгівельні , дипломатичні й культурні магістралі започатковувались, перехрещувалися у Львові; екзотичні крами й вироби на людних майданах були такими ж природними, як мистецькі витвори тутешніх майстрів; тут звучали всі слов’янські мови упереміж із грекою, латиною, німецькою, італійською.
