"А той другий празник - святого Василя..."

14 січня вшановуємо Св. Василя Великого, якого вважали покровителем землеробства. Тому основним обрядом цього дня було засівання осель українців збіжжям із відповідними віншуваннями.

Із самого ранку хлопці (дівчата засівати не ходили!!!) набирали в рукавички й кишені зерна (жито, пшеницю, овес) й, дочекавшись закінчення ранкової церковної відправи, починали засівати. Спочатку власну домівку, потім у хрещених батьків, родичів, знайомих і сусідів зі словами: "Ой роди, Боже, жито - пшеницю, всяку пашницю! Добридень! Будьте здорові. З Новим роком та Василем!... На щастя, на здоров'я, на Новий рік!". Господар щедро винагороджував (особливо перших) засівальників гостинцями й грішми.

Сію, сію, посіваю, всього доброго бажаю:

Я бажаю щастя й долі.

Добра в хаті і на полі

Вашим родичам, батькам, 

Вашим сестрам і братам. 

Щоб дістали щастя в парі 
 Наші любі господарі.

Щоб усе велось від нині 

Нашій любій господині.

Народні прикмети:

-якщо ніч проти Нового року тиха і ясна, буде щасливий рік не тільки для людей, а й для худоби;

-якщо сонце високо зійде, увесь рік буде щасливим, а особливо добрим буде врожай садовини;

-якщо іній рясно вкриває всі дерева, буде врожай на зернові та гарний медозбір;

-якщо падає м'який сніг, - на врожай, а коли тепло, то літо буде дощовим;

-який перший день у Новому році, то й рік буде такий;

-якщо на Меланії відлига, то чекали теплого літа.